Наука про навколишнє середовище
Розчинник, який використовується в процесі екстракції. Потрібно володіти здатністю вибірково розчиняти певні компоненти в рідкій або твердій суміші. У разі рідкої-рідкої екстракції розчинник також має бути нерозчинним або лише помірно розчинним у розчині, який обробляється. Екстракція є поширеним фізико-хімічним методом очищення стічних вод. Коли екстрагент вводиться в стічні води, процес змішування та мас-перенесення призводить до того, що розчинені речовини (забруднювачі) у воді розчиняються в екстрагенті. Потім екстрагент відокремлюють від стічної води на основі різниці густини; стічні води очищаються до певного ступеня, тоді як розчинені речовини (забруднювачі) відновлюються з екстрагента, що дозволяє самому екстрагенту регенерувати та повторно використовувати. Приклади включають відновлення фенолів із фенольних стічних вод і ланоліну зі стічних вод від-прання вовни за допомогою екстрагентів. Загальні екстрагенти включають бензол, ксилол, легкий дьоготь, бутилацетат, трикрезилфосфат та ізопропіловий ефір.
Цивільне будівництво та будівництво
Розчинник, який використовується для досягнення екстрактивного поділу. Він може складатися з одного компонента або суміші кількох компонентів. Вимоги до екстрагентів, що використовуються для очищення стічних вод, включають: високий коефіцієнт розподілу цільової речовини для мінімізації використання екстрагенту та максимального підвищення ефективності; нерозчинність або низька розчинність у воді для зменшення втрат екстрагенту; фізичні та хімічні властивості, які суттєво відрізняються від властивостей води-такі як чітка різниця в густині, що дозволяє розділити-на основі сили тяжіння, або значна різниця в температурах кипіння між розчинником, водою та розчиненою речовиною для полегшення відновлення розчинника шляхом дистиляції чи випаровування; легкість відновлення і регенерації; хороша хімічна стійкість; і не-токсичність, гарантуючи, що будь-яка невелика кількість втраченого екстрагенту не створить нових токсичних стічних вод.
Процеси хімічної інженерії
Відноситься до хімічного реагенту, здатного зв’язуватися з речовиною, яку потрібно екстрагувати, таким чином спричиняючи перехід цієї речовини в реагент. Загалом, екстрагент повинен мати високу екстракційну здатність (тобто високий коефіцієнт розподілу) цільового компонента в суміші та хорошу селективність екстракції (тобто високий коефіцієнт розділення). Крім того, він повинен бути нерозчинним або помірно розчинним у розчині, що екстрагується, мати високу температуру кипіння і спалаху, демонструвати високу термічну та хімічну стабільність, мати низьку корозійну активність і токсичність, а також бути недорогим і легкодоступним. Екстрагенти можуть складатися з одно-компонентного розчинника або багато-компонентної суміші розчинників. Приклади включають використання ефіру тетраетиленгліколю, N-метилпіролідону або сульфолану для вилучення ароматичних речовин із каталітичного реформату або гідроочищеного крекінг-бензину; використання ді(2-етилгексил)фосфорної кислоти (з гасом як розчинником і трибутилфосфатом як модифікатором) для вилучення урану з розчинів сірчанокислотного вилуговування уранової руди; і використання трихлоретилену для декофеїну кави. За властивостями екстрагенти можна класифікувати на: нейтральні екстрагенти (наприклад, спирти, кетони, прості, складні ефіри, альдегіди, вуглеводні); кислотні екстрагенти (наприклад, карбонові кислоти та кислі фосфатні ефіри); хелатні екстрагенти (які також є кислотними екстрагентами, які утворюють хелатні сполуки з цільовими іонами, вивільняючи іони водню); і екстрагенти на основі-амінів (наприклад, третинні аміни та солі четвертинного амонію). Розчинник, який використовується для зворотної екстракції, відомий як ресор; чиста вода або водні розчини кислот, основ або солей зазвичай використовуються для видалення розчинених речовин з органічної фази.
